Такая она, война…

Такая она, война…

дмитрий ярош рассказал об освобождении авдеевки

Шаг за шагом, метр за метром украинские силовики освобождают украинскую землю от понаехавшей нечисти, а вот, своих неразумных земляков, никак не могут понять, что их заставляет, так подло предавать родную землю. Для тех, кто уже хлебнул из чаши сепаратистов и всякого рода бандитских формирований, истинного пойла свободы и независимости, уже не боятся ни «Правого сектора», ни «бандеровцев».

Лидер «Правого сектора» Дмитрий Ярош рассказал, как встречала Авдеевка своих освободителей. Текст публикуем языком оригинала, поскольку в нем отражена вся палитра чувств и переживаний, которую трудно передать посредством простого перевода на русский язык. Свою историю рассказывает истинный патриот Украины на языке своей страны.

«Позавчора ввечері взяли Авдіївку. Командував операцією безпосередньо комбриг 93-ї. Героїчний мужик і мій побратим. Ось з таких Полковників і має формуватися генеральський корпус...
Зайшли в Авдіївку з боєм. Взяли під контроль адмін. будівлі. Закріпилися. Вночі - невеликі перестрілки. Трохи накривали нас мінами.
Зранку підняли державні прапори над містом і пішли на зачистку. Накрили склади сепарів з боєприпасами та їжею. Допомогли армійцям виставити блоки...
Зворушили зустрічі з місцевими жителями. Нас обнімали, цілували, дякували за звільнення. Коли дізнавалися, що ми з «Правого сектора», спочатку був позитивний шок, а потім знову сльози вдячності. Кремлівська пропаганда постаралась...
На терористичному укріпрайоні знайшли катівню. Розстріляна людина, кишки, кров, мізки. Вибачаюсь!..
Ці тварі не гребують нічим.
Думаю, що після побаченого, у наших бійців не буде бажання брати у полон катів-бандитів...
Поки воювали за Авдіївку, на іншій позиції героїчно загинув наш побратим - новобранець із Запоріжжя. Вічна йому слава!
Така вона війна...
Слава Україні!»

Сюжет известной кинокартины «Свадьба в Малиновке» так непринужденно и естественно переносится в наши дни, что отдельные кадры фильма и даже персонажи, органично вписываются в жизненную канву современности. Ну, например, тот же поворот в сознании людей: сегодня эта власть, завтра – другая. Надо приспосабливаться и выживать. Это психология слабых, не уверенных в себе людей, которые за кусок хлеба предадут и продадут самое святое – свою мать и свою Родину. И есть другая сторона – непривлекательная и суровая, испещренная солдатскими буднями, омытая материнскими слезами. Та сторона, где каждый миг жизни стоит вечности. А между этими сторонами тернистая дорога к истине, путь к свободе и независимости Украины. Выбор есть всегда.

Источник: obkom.net.ua.